Пшениця та пшоно є злаками, відомими слов’янським народам понад тисячу років. Ці дві культури мають глибокі корені в нашій історії, але варто відзначити, що вони суттєво відрізняються. Наприклад, пшоно – це не родич пшениці, оскільки воно не містить глютену. Насправді, пшоно – це очищене насіння рослини під назвою просо. Ця рослина є надзвичайно невибагливою до умов вирощування, що робить її популярною для культивування в різних кліматичних зонах. Близьким родичем просо є сорго – ще один корисний злак. Просо широко використовується не тільки в харчуванні людей, але й у кормі для тварин.
Завдяки своїй варіативності, просо може відрізнятися за кольором та розміром зерен. Найчастіше зустрічаються жовті та червоні види пшона. Завдяки високій врожайності та невибагливості, просо є одним із найдешевших злаків, що зберігає високі поживні властивості. Окрім звичайної каші, пшоно також використовують для виготовлення пластівців та борошна. Однак найпопулярнішим способом приготування залишається пшоняна каша, яку можна варити як на воді, так і на молоці.
Користь та шкода просо
Просо має безліч корисних властивостей, але як і будь-який продукт, має свої особливості та обмеження. Одним із головних плюсів цього злаку є низький глікемічний індекс, що робить його підходящим для людей, які контролюють рівень цукру в крові. Просо також містить мало жирів, високий вміст клітковини та має повний профіль амінокислот. Завдяки цьому пшоно сприяє нормалізації рівня холестерину та поліпшенню роботи серцево-судинної системи.
Корисні властивості та склад просо
Як і багато інших псевдозернових, просо багате на клітковину та має багато корисних вітамінів і мінералів. Колір зерен пшона визначається фітонутрієнтами, що робить червоні зерна дещо більш поживними, ніж жовті. Відмінною рисою просо є нижчий вміст білка порівняно з іншими злаками. Наприклад, у 100 г сухої гречки міститься близько 14 г білка, а в пшоні – приблизно 11 г.
Просо позитивно впливає на нормалізацію рівня глюкози в крові, сприяє зниженню рівня «поганого» холестерину та покращенню стану судин. Ось основний склад пшона на 100 г продукту:
- Калорійність – 378 ккал
- Білки – 11 г
- Жири – 4.2 г (з них рослинних омега-3 – 118 мг)
- Вуглеводи – 73 г (з них клітковина – 8.5 г)
Вплив просо на щитовидну залозу
Як вже зазначалося, просо містить гойтрогени, які можуть впливати на роботу щитовидної залози. У разі щоденного вживання великої кількості пшона існує ризик зниження вироблення тиреоїдних гормонів, особливо у людей, які не отримують достатню кількість йоду з іншої їжі. Хоча помірне вживання пшона не несе небезпеки для здорової людини, варто уникати монодієт на пшоні, оскільки вони можуть порушити гормональний баланс.
Що можна приготувати з просо?
Просо є універсальним продуктом і може бути використане для приготування різноманітних страв. Найпопулярніший спосіб вживання – це пшоняна каша, яку можна варити на воді або молоці. З просо також виготовляють борошно для випічки, роблять квас та інші напої. У багатьох східних країнах із пшона готують круто заварену кашу – мамалигу, яку їдять із сиром.
Через особливості жирних кислот у складі, пшоно швидко окислюється і може набувати гіркого смаку. Щоб уникнути цього, слід зберігати його у прохолодному та темному місці, а перед приготуванням ретельно промивати у гарячій воді.
Як правильно варити пшоняну кашу?
Для того щоб приготувати смачну пшоняну кашу, важливо дотримуватись кількох простих правил. Крупу необхідно ретельно промити, щоб позбутися гіркоти, а також варити в достатній кількості води.
- На одну частину пшона використовують три частини рідини.
- Крупу спочатку варять у воді до напівготовності, потім воду зливають і додають молоко для подальшого приготування.
- Час варіння – 20-25 хвилин.
Висновок
Просо – це корисний та поживний злак, який не містить глютену і може бути частиною раціону здорової людини. Воно багате на клітковину, містить амінокислоти і корисні жири, що робить його важливим для підтримки нормальної роботи серцево-судинної системи.