У нашій статті ми детально розглянемо різноманітні аспекти кормових рослин, які є основою для вирощування в сільському господарстві. Кормові культури відіграють ключову роль у забезпеченні необхідних живильних речовин для сільськогосподарських тварин, забезпечуючи високу продуктивність та здоров’я утримуваних тварин. Різноманіття цих рослин, їх властивості та методи вирощування є важливими аспектами сучасного аграрного виробництва.
Кормові рослини
Кормові рослини широко використовуються для годування тварин як у свіжому вигляді, так і для заготівлі сіна, сінажу та силосу. Вони також є важливими складовими штучно зневоднених кормів. Крім того, ці трави вирощують для створення культурних сінокосів і пасовищ.
Завдяки вмісту корисних мікро- і макроелементів, кормові рослини мають високу поживну цінність. Використання їх для сіножаті та пасовищ сприяє збільшенню надоїв, покращуючи роботу шлунково-кишкового тракту і загальний стан сільськогосподарських тварин.
Види кормових культур
Основні види кормових сільськогосподарських культур можна розділити на:
- Багаторічні: зазвичай ростуть у степових та гірських районах. Найчастіше їх вирощують у чистих посівах для ріллі та культурних пасовищ, які не включають до сівозміни.
- Однорічні: переважно зустрічаються в пустельних або напівпустельних регіонах. Основу їх становлять ранньоквітучі або швидко дозріваючі рослини. Ці культури часто зустрічаються серед весняних і літніх посівів. Однорічні кормові трави обробляються з метою покращення польових сівозмін та підготовки землі для посіву пасовищ і територій для заготівлі сіна.
Всі кормові культури забезпечують основний тип харчування, який може бути концентрованим або соковитим. Кожен вид має свій рівень поживності, що задовольняє потреби організму у необхідних речовинах для забезпечення життєдіяльності, росту та розвитку.
Найширшою групою рослинних кормів є об’ємні корми. До них відносяться грубі, соковиті та зелені види трав. Вони складають основний раціон жуйних тварин, зокрема дрібної та великої рогатої худоби.
Види кормових рослин (трав)
Існує величезна кількість культур, які складають основні види кормових рослин, близько сотні найменувань з різних ботанічних сімейств. Проте, основних видів виділяють чотири, і вони розрізняються за морфологічними, біологічними, господарськими параметрами та прийомами обробітку.
Класифікація виглядає так:
- Злаки: тимофіївка лугова, їжака збірна, лисохвіст, костриця лугова, житняк гребенеподібний, Колумбова трава тощо.
- Бобові: конюшина, люцерна, вика, еспарцет, чина, люпин тощо.
- Осокові: особливо поширені в степових та пустельних районах.
- Різнотрав’я: козлобородник, полин австрійський, деревій, жовтець повзучий, валеріана бульбоносна тощо.
Зазвичай всі ці кормові трави добре поїдаються тваринами, а отруйні види практично відсутні. Вони забезпечують організм необхідними поживними речовинами. Багато рослин виведені в культуру. Ці види зазвичай зимостійкі, тому добре витримують різні кліматичні умови, перепади температури та коливання вологості. У догляді вони невибагливі, що робить їх зручними для вирощування на пасовищах.
Бобові
Також бобові використовуються для виробництва:
- Зеленої маси;
- Сіна;
- Трав’яного борошна.
- Бобові кормові рослини відрізняються високою поживністю та тривалим терміном використання посівів. До них належать люцерна, конюшина та інші трави.
Бобові повільніше грубіють, тому вони краще поїдаються тваринами порівняно із злаками. Крім того, вони мають тривалий період цвітіння та плодоношення. Після стравлювання або скошування рослини швидко відновлюються.
Бобові травостої віддають перевагу родючим ґрунтам з нейтральною або слабокислою реакцією, помірним зволоженням та доброю аерацією.
Осокові
Ці культури походять із сімейств осокових та ситникових. У пустельних районах вони є цінною кормовою культурою через відсутність багатьох інших видів. В інших регіонах осокові зазвичай використовуються для заготівлі сіна, оскільки їх погано поїдають тварини. У північних широтах вони переважно використовуються для сіна.
Осокові діляться на такі групи:
- Великостеблові: погано поїдаються або виключно на вегетативній фазі.
- Вологолюбні: поїдаються задовільно.
- Дрібностеблові: поїдаються добре.
Для заготівлі сіна чи силосу рослинність скошують до фази цвітіння. Часто до них додають трави з високим вмістом цукру. Цю зелень поїдають усі види тварин, особливо кози, вівці та велика рогата худоба, які проживають у степових, пустельних або гірських зонах.
Осокові містять достатньо фосфору та калію, тому близько 41% видів осокових вважаються добре або відмінно поїдаються.
Різнотрав’я
До цієї групи належать рослини, що належать до різних ботанічних сімейств. Це найчисленніша група, що становить 60–70% травостою на пасовищах та луках. Багато видів різнотрав’я мають велике господарське значення, особливо це стосується полину та солянки.
Різнотрав’я вважається поживнішим порівняно зі злаками, але тварини часто поїдають його погано через:
- Опушення;
- Колючість;
- Неприємний, часто гіркий смак.
Однорічні та багаторічні рослини з цієї групи можуть бути корисною домішкою, якщо вони становлять 15–20% від загальної кількості рослинності. Таке різнотрав’я сприяє покращенню поїдання корму та забезпечує різноманітність мінерального складу.
У сіножатях не повинно бути багато різнотрав’я, оскільки воно може витісняти цінніші злаки та бобові рослини. Крім того, серед різнотрав’я високий відсоток отруйних рослин та бур’янів.
Висновок
У більшості випадків кормові рослини вирощуються в польових або кормових сівозмінах. Сьогодні вирощування таких культур вже стало окремою галуззю сільського господарства, відомою як кормовиробництво.
Обробка цих культур дозволяє значно знизити витрати на виробництво продукції тваринництва, що робить їх ключовими в аграрному секторі. В Україні відводяться значні площі під кормові рослини, що свідчить про їх важливість для забезпечення кормової бази для сільськогосподарських тварин.
Цей підхід сприяє підвищенню ефективності виробництва та забезпеченню стабільного розвитку сільського господарства, що є важливим економічним фактором у сучасних умовах.