Дніпровське водосховище є одним з ключових водосховищ на річці Дніпро, розташованим у межах Дніпропетровської та Запорізької областей. Воно утворилося в 1932 році під час спорудження Дніпровської ГЕС (Дніпрогесу), було відбудоване в 1948 році, а повністю реконструйоване в 1980 році. Водосховище виконує добове та тижневе регулювання стоку, з допустимими коливаннями рівня води до 0,7 м. Площа водного дзеркала водосховища становить 41 тис. га, загальна довжина — 129 км, максимальна ширина — 7 км, а максимальна глибина сягає 53 м.
Історія створення
У 1927 році було прийнято рішення про будівництво Дніпровської ГЕС, для чого на ділянці від Запоріжжя до Дніпродзержинська створювалося Дніпровське водосховище площею 30 тис. га з висотою підйому води на греблі 37 м. У 1931 році затопили два нижніх пороги, а в 1934-1935 роках водосховище майже сформували. У повоєнний період (1950-1975 роки) було створено ще п’ять водосховищ, що призвело до повного зарегулювання річки Дніпро на території України.
Використання
Дніпровське водосховище забезпечує значну кількість води для побутових та господарських потреб (17,4 м³/сек.), потреб промисловості (до 148 м³/сек.) та зрошення земель (до 39 м³/сек.). Сприятливі топографічні та гідрогеологічні умови дозволили уникнути підтоплення земель та утворення мілководь при його створенні.
Екологічні виклики
Будівництво водосховищ на Дніпрі спричинило низку негативних явищ, таких як підтоплення земель, деградація малих річок, абразія берегів, затоплення унікальних природних об’єктів, зокрема дніпровських порогів, погіршення якості води та катастрофічний розвиток синьо-зелених водоростей.
Вплив на екосистему
- Зміни у водному транспорті: створення водосховищ дозволило перевезення пасажирів і вантажів без перевантаження, але частка водного транспорту в загальних обсягах перевезень постійно зменшується.
- Енергетика: гідроелектростанції забезпечують 5-7% від загальної кількості виробленої в Україні електроенергії, але утримання каскаду Дніпровських ГЕС коштує країні значно більше, ніж вартість енергії, що на них виробляється.
- Рибальство: очікуване збільшення вилову риби не відбулося. Після різкого підйому вилову в перші роки створення водосховищ (до 100 тис. тонн у 1973 році), показники швидко впали до 30 тис. тонн у 1991 році і залишаються на цьому рівні досі. У річці Дніпро зникли чимало видів типових річкових риб, їх місце зайняли озерні форми.
- Водорості: синьо-зелені водорості досягли пікових значень у липні-серпні, створюючи шари товщиною до 15 см, що є нищівним для біоти.
- Малі річки: більшість малих річок басейну Дніпра знаходяться у катастрофічному або поганому екологічному стані через вплив каскаду водосховищ.
- Абразія берегів: руйнування прибережних екосистем, лісової рослинності, чорноземних ґрунтів, будівель, споруд, шляхів та комунікацій продовжується. У прибережній смузі Київського водосховища абразія призвела до зникнення земель шириною до 450 м.
Висновок
Створення Дніпровського водосховища та інших водосховищ України на Дніпрі мало як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, це дозволило розвивати водний транспорт, забезпечувати потреби в електроенергії та водопостачанні. З іншого боку, екологічні проблеми, спричинені зарегулюванням річки, потребують постійної уваги та пошуку ефективних рішень для мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище.
Це одне з найбільших водосховищ за площею на карті України. Воно відоме своїми міцними укріпленнями та дамбами.