У багатьох приватних будинках димохід сприймається як щось другорядне — елемент, який просто “має бути”, щоб виводити дим. Однак димохід — це активна частина системи опалення. Він потребує регулярного огляду і технічного обслуговування. І якщо нехтувати його станом, можна не лише втратити ефективність опалення, а й наразитися на серйозну небезпеку. Чищення димаря — не декоративна процедура, а важливий інженерний етап експлуатації будинку.
З роками у димоході накопичується сажа — продукт неповного згоряння твердого палива. Особливо інтенсивно вона осідає у випадках, коли використовуються сирі дрова, погане тягове середовище або піч топиться у “в’ялій” режимній зоні, без достатньої температури. На стінках утворюється липкий, масний наліт, у якому затримується пил, смола, зола. При певних умовах така сажа може самозайматися. Виникає ефект внутрішньої пожежі в димоході — з температурою понад 1000°C. Це небезпечно не лише через можливість пошкодження труби, а й через ризик займання стелі або покрівлі.
Окрім ризику загоряння, варто згадати про ще одну серйозну загрозу — чадний газ. При порушенні тяги або закупорці каналу він повертається в житлове приміщення. Через те, що цей газ не має ні запаху, ні кольору, отруєння часто трапляються непомітно. Саме тому регулярне чищення димоходу — це насамперед питання безпеки життя.
Процес чищення має свою специфіку. Існує кілька підходів, які вибирають залежно від конструкції димаря, матеріалу труби, типу палива, а також ступеня забруднення.
Механічне очищення — найпоширеніший і водночас найбільш надійний спосіб. Застосовується переважно для цегляних і сталевих димоходів. У роботу включаються спеціальні щітки, ланцюгові кулі, скребки на гнучкому або жорсткому валу. Щітка вибирається за діаметром труби, аби щільно прилягала до стінок і ефективно знімала наліт. У вертикальних каналах щітку зазвичай опускають зверху на тросі, а в горизонтальних — вводять знизу. При сильному нагарі іноді використовують металеві насадки з фрезою, які обертаються за допомогою дриля. Це дозволяє видаляти товсті та затверділі шари сажі.
Якщо ж димохід має вигини або складну конфігурацію, ручне чищення ускладнюється. У таких випадках вдаються до роторного методу, коли гнучкий трос із обертовим елементом підключається до електродвигуна. Це дозволяє ефективно проходити повороти й очищати нестандартні ділянки. Особливо добре роторна система працює у сучасних сендвіч-димоходах з неіржавіючої сталі.
Для обслуговування димоходів, які використовуються рідко або потребують лише легкого очищення, застосовують хімічні засоби для чищення димоходів. Найбільш відомими є порошкові реагенти або парафінові брикети. Їх кладуть у топку під час горіння, після чого вони виділяють леткі речовини, що перетворюють сажу на крихку субстанцію. Вона частково осипається вниз, частково — виводиться з димом. Проте варто підкреслити: жодна хімія не здатна замінити повноцінне механічне чищення, якщо йдеться про значне забруднення.
Інший варіант — профілактичне чищення з використанням каталізаторів згоряння, які додають до дров або вугілля. Вони сприяють повнішому згорянню палива та знижують об’єм сажі. Це зручно для регулярного використання, але як основний засіб не годиться.
Чимало власників будинків цікавляться самостійним чищенням димаря. Це можливо, якщо димохід прямий, без вигинів, і є доступ до верхньої точки труби. У такому разі можна використати щітку на телескопічному або мотузковому тросі. Але важливо пам’ятати: робота на висоті — зона підвищеного ризику, і без страхувального спорядження виходити на дах небезпечно. Крім того, самостійно складно оцінити ступінь зносу каналу чи тріщини в швах.
У професійній практиці обстеження димоходу часто передує самій процедурі очищення. Використовують камери з підсвічуванням, що вводяться в канал, фіксують відео, дозволяючи побачити пошкодження, затори, вмонтовані сторонні предмети (гнізда, уламки цегли). Тільки після цього вибирається спосіб дій. У сучасному обладнанні навіть передбачені вібраційні та пневматичні системи, що очищають канал за допомогою вібруючих гумових кульок або подачі імпульсного повітря.
Не менш важливою складовою є післяочищення — збір осипаної сажі, огляд топки, контроль тяги. Професійний підхід передбачає й оформлення акта перевірки — документ, який підтверджує, що димохід чистий і готовий до експлуатації.
Щодо періодичності — для дров’яних печей і камінів рекомендується чистити димохід не рідше одного разу на сезон, бажано перед початком опалювального періоду. Газові котли менш забруднюють канал, однак утворюють кислотний конденсат, що поступово роз’їдає стінки. Тому навіть для них обстеження раз на рік є обов’язковим.
Питання чищення димоходів давно вийшло за межі простої домашньої процедури. У багатьох країнах діють обов’язкові регламенти, згідно з якими димохід повинен перевіряти сертифікований фахівець. В Україні таких вимог поки немає на побутовому рівні, однак практика показує: ігнорування елементарної профілактики закінчується або пожежею, або отруєнням.
Ринок обслуговування димарів розвивається, з’являються нові технології, зручні набори для очищення, безпечніші засоби. Але суть залишається незмінною: димохід — це робочий орган системи опалення, який потребує технічного догляду так само, як і сам котел. Нехтувати його станом — означає ризикувати життям.